Чому діти прогулюють школу?

Чому діти прогулюють школу?

 

Зранку ми збираємо дітей до школи з впевненістю, що заняття вони відвідають. Та, як показує практика, популярним явищем серед дітей є прогулювання уроків. А коли батьки про це дізнаються, то швидше почнуть читати лекції про те, що вони все для дитини роблять, а він допускає таку поведінку. Чи взагалі перейдуть до покарань і обмежень, погано розібравшись у першопричині.

 

Поставте себе на місце дитини

 

Майже кожному дорослому знайома ситуація, коли за певної причини від нехтував своїми обов’язками чи відкладав на потім неприємну справу. Або є справи цікавіші для виконання, або погода манить зайнятись чимось іншим, чи просто поганий настрій. Можливо, немає віри в успіх, а відповідно і мотивації до виконання. Напевно була така ситуація, коли ви пропускали небажану зустріч, або занадто пізно згадували про неприємний дзвінок, який потрібно зробити. А у дітей все ще складніше!

 

Розглянемо найчастіші причини прогулів серед школярів:

 

  • більш цікаві заняття, ніж уроки (наприклад, комп’ютерні ігри, кіно, побачення - в старшому віці);

  • відсутність віри в те, що зможе отримати хороший результат на уроках;

  • недружнє або навіть агресивне ставлення однокласників до Вашої дитини, а відповідно страх перед ними, конфлікт з класом і неможливість самостійно його вирішити;

  • погані звички - перекури на перервах чи пиво замість урока;

  • відсутність інтересу та мотивації до навчання;

  • коли вчитель вимагає явки в школу тільки з батьками через якийсь проступок, а дитина цю ситуацію від батьків приховує;

  • страх перед контрольними чи тестовими завданнями;

  • невпевненість у собі, комплекс неповноцінності;

  • проблеми з соціалізацією (особливо в підлітковому віці);

  • страх перед конкретним вчителем та приниженнями з його сторони;

  • бажання влитись в авторитетну групу “прогульщиків”;

  • занадто велика вседозволеність зі сторони батьків (в тому числі і матеріальна).

 

Невідвідування занять веде не тільки до відставання в предметах, але і загострює існуючу проблему, конфлікт, нагнітає негатив серед вчителів, адміністрації школи і однокласників, а в найгірших випадках може прогулювання може розвивати деструктивні форми поведінки. Ось чому так важливо з’ясувати причину такого відношення до занять.

 

Як вести себе з прогульщиком?

 

Як рекомендують психологи, в першу чергу потрібно поговорити з дитиною і дізнатись про першопричини. Якщо відповідь буде достатньо щирою, то ситуація не надто складна і це свідчить про певний ступінь довіри між Вами. Сама розмова і прояв розуміння зі сторони батьків принесуть полегшення малюку. Залишиться тільки усунути причину його небажання відвідувати школу.

 

Якщо ж проста розмова не принесла бажаних результатів, треба спробувати дізнатись про причини у його найближчого оточення, а також поговорити з вчителями. А коли вдасться щось з’ясувати, то провести розмову ще раз, але при цьому свою думку виставляти як припущення, а не абсолютну впевненість.

 

Якщо ж Ваше чадо ніяк не розкриває у чому справа чи взагалі відмовляється вести будь-які розмови, то можливо має місце декілька проблем і прогули - не основна. В такому випадку не гріх буде звернутись до дитячого психолога.

 

В кожному випадку потрібно діяти індивідуально, грунтуючись на причинах такої поведінки та задавненості проблеми.

 

Ось декілька рішень, які можуть стати в пригоді:

 

  • “підтянути” проблемний предмет з репетитором або самому більше займатись з дитиною. Якщо ж прогули попадають на фізкультуру, то можна почати заняття в якійсь спортивній секції, щоб укріпити фізичні дані;

  • варто бути більш акуратним у потаканні бажанням та слабкостям Вашої дитини;

  • при захопленні іграми, які б вони не були, дозволяти тільки після виконання всіх домашніх завдань та обов’язків, не порушуючи режиму сну.

  • дуже важливо в достатній мірі цікавитись та контролювати життя Вашої дитини та не втрачати емоційного довірчого контакту з ним;

  • виховувати відповідальність та організованість Вашого чада. Допомогти вести розклад своїх справ, вчасно та повністю виконувати завдання, долучати до домашніх справ, окресливши коло його обов’язків. Також варто приділяти увагу позашкільним заняттям, щоб у Вашої дитини були досягнення, якими вона могла би гордитись.

 

Конкретні кроки в кожній сім’ї індивідуальні. Головне робити їх з позиції та бажання допомогти дитині, відновлення нормальної ситуації і відносин, а не сприймати це як причину для нового скандалу чи покарання. Терпіння, обдуманість рішень, правильність реакції, дії та прагнення встановити довіру між Вами та дитиною - ось правильні речі, які допоможуть Ваш вирішити цю та подібні ситуації.

 
Go top

Дякуємо за повідомлення про помилку!